Вишивка

За способом виконання шви вишивки поділяють на вільні та лічильні. Вільні виконують за заздалегідь наміченими контурами візерунків. Для такого способу вишивання підійде будь-яка тканина. Лічильні потребують точного підрахунку ниток. Для таких вишивок потрібна спеціальна тканина (канва) або тканина з рівномірним переплетенням ниток.

Вишивка лічильними швами

Лічильна вишивка відома ще здавна. У різних місцевостях з плином часу сформувалися характерні візерунки та колірна гама. У роботах італійських, іспанських, грецьких майстрів періоду XV-XVII ст. трапляється в основному одноколірна вишивка червоними нитками. Старовинні італійські роботи виконані на дуже тонкому полотні з частим переплетенням. Слов’янські народи, угорці та шведи для лічильних швів використовували в основному жовтий, синій і червоний кольори. Східні зразки вирізняються багатою колірною гамою з додаванням золотих і срібних ниток. Пізніше для вишивки у лічильній техніці стали випускати особливі тканини: для дрібного (полотно алжирське, сілезьке) і для великого (полотна Цейлон, Батавія) швів.

Китайська вишивка хрестом

Наприкінці XIX ст. з’явилося кольорове полотно для лічильного вишивання. Такою технікою часто оздоблювали одяг та його деталі: коміри, рукави, манжети, подоли. Лічильними швами прикрашали білизну і текстиль: фіранки, рушники, скатертини, серветки, подушки.

Мережка

Мережка – ажурна (прозора) вишивка на смужці тканини, з якої висмикнуті нитки основи або піткання. Невисмикнуті (вертикальні) нитки обкручують робочою ниткою різними способами, створюючи орнаменти. Мережка належить до прозорих лічильних технік і дуже різноманітна – від вузьких смужок до мережок завширшки до одного метра. Різні народи світу використовують і донині мережки для оздоблення одягу, рушників, постільної білизни, фіранок та інших ужиткових речей.

За технікою вишивання шви поділяють на поверхнево-нашивні (глухі) та наскрізні (ажурні). Глухі шви виконують на цільній поверхні тканини, а наскрізні розміщують у самій тканині (на основі прорідження або прорізання тканини).

До поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання належать: лічильна гладь (пряма, коса, качалочки), занизування, низь, штапівка, верхоплут, ретязь, хрестик, солов’їні вічка, зерновий вивід, курячий брід та інші.

До поверхнево-нашивних вільних технік вишивання належать: гладь (художня, декоративна, біла тощо), рушникові шви та ін.

Наскрізні вільні (прорізна гладь, рішельє) техніки виконують на місцях прорізей вільної форми, з’єднаних бридами (перемичками), павуками, ажурною сіткою.

Качалочки – вид лічильної двосторонньої гладі, поширений на Поділлі, де її ще називають качалочкова лиштва, шатранка, колодочки.

Прорізна гладь

Наскрізні лічильні техніки вишивання виконують на місці висмикнутих із тканини ниток. До цієї групи вишивок належать різні види мережок, вирізування, хардангер.

Пряма гладь – це прадавній шов української вишивки, поширений в усіх областях України. Цей шов у Полтавській, Черкаській та Київській областях називають лиштвою, в Яворівському районі на Львівщині – кладенням, у селищі Короп (Чернігівщина) – гладкою, гладинкою.

Залежно від вигляду орнаменту з лицьового та виворітного боків виробу шви вишивки поділяють на однобічні (лицьовий і виворітний боки мають неоднаковий вигляд) та двобічні (лицьовий та виворітний боки мають однаковий вигляд).

Техніка вишивання півхрестом та хрестом (хрестиком) – одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках. Ними оздоблюють переважно одяг і рушники, дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та сукні, скатертини, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні подушки та інші ужиткові речі.

Одним із різновидів хрестика, який часто з’являється на українських (зокрема, гуцульських та закарпатських) вишивках, є техніка, відома в Україні під назвою «ретязь». Наприклад, закарпатські угорці таку техніку називають «вишивка з плетенням». Ця техніка асоціювалася в народній уяві із заплетеною косою дівчини, що спричинило виникнення її назви.

Однобічні техніки вишивання утворюють візерунок лише з лицьового боку виробу (хрестик, «назад голку», колодки (гобеленовий шов), курячий брід, полтавська гладь, художня гладь тощо), а з виворітного – тільки окремі стібки й переходи ниток.

Двобічні техніки вишивання утворюють візерунок вишивки, однаковий з лицьового і виворітного боків (качалочки, кривулька, верхоплут, пряма гладь (лиштва), штапівка, солов’їні вічка, двобічна гладь, прорізна гладь тощо).